Розміщене на правому крутому березі Горині на відстані 10 км у південно-західному напрямку від районного центру Гоща та 30 км у південно-східному напрямку від обласного центру міста Рівне. Підпорядковане Бугринській сільській раді. Географічні координати села: 50градусів31'пн.ш.; 26 градусів34'сх.д., розміщене на висоті 196 м над рівнем моря. На околицях села розвідані та видобуваються нерудні корисні копалини вапняк та пісок. Раніше працювало декілька печей з випалення вапна.

        У північно-західній частині села над самою річкою збереглися обриси колись потужної оборонної фортеці. За переказами, що дійшли до наших днів тут знаходився один із ранніх форпостів - застава-залога для оберігання водного шляху по Горині, а заодно і княжого града Дорогобужа. Начеб в ньому утримали під пильною охороною полоненого кримського чи турецького пашу. А коли його співвідчизники викупили з неволі, то той сам не захотів звідси вибиратися через кохання до місцевої дівчини. Тут і лишився жити, придбавши фортецю й багато угідь навколо неї. Відтоді й почало місце, а згодом і поселення називатися Башине.Цебто - власність баші (паші).

       Оборонна споруда, що підвищується над заплавою річки на 25-30 метрів, колись справді була первістком зародження села. На даний час ця місцевість має назву "Замчисько" чи "Башинська гора".

      Вперше Башине згадується Миколою Чертковим у 1880 році при складанні "Військово-топографічної карти Волинської губернії". На той час село було малозаселеним, оточене густими лісами, відірваним від навколишнього світу.

       При радянській владі Башине майже не було окремою адміністративною одиницею, постійно входячи до складу сільської ради котрогось з ближніх сіл. Проте, у 1949 році в селі було організовано колгосп імені Кагановича, пізніше став бригадою однойменного колгоспу в селі Угільці. У 1959 році місцеві угіддя злилися з укрупненим господарством "Зоря комунізму" з центром у Бугрині.

       Якщо більші села згодом почали розвиватися і облаштовуватися, то Башине попало до розряду неперспективних. Проте мало хто з людей старшого віку звідси перебрався до інших сіл, зостаючись в оточенні чудової пригоринської природи.

        Незважаючи на соціально-побутові труднощі, село не загинуло.Жителі села з радістю сприйняли прихід незалежності України у 1991 році.Ще задовго до цієї події в центрі села був піднятий державний жовто-блакитний прапор, перший в районі.

       В західній околиці села у 2004 році в лісовому масиві, що належить ДП "Острозький лісгосп", що оточує село, рішенням сесії Обласної ради №322 був створений заповідний об'єкт,ланшафтний заказник місцевого значення площею 403 га "Агатівка",у 2011 році ботанічна та гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення "Дуб Башинський" та "Башинська криничка".