Село Олексіївка виникло  відносно  недавно  і штучно. Назву йому дали місцеві чиновники на догоду російському імператору, в якого був син Олексій.

        У 1874 році в Російській імперії було проведено військову реформу: вводилась загальна військова повинність, запроваджувалися військові округи та створювалися військові полігони для навчання солдат. З місця створення військового полігону стали відселяти цілі села.

        Пізньої осені 1896 року на вільні землі навколо Посягви були переселені сім’ї з територій,  які відводилися під військовий полігон. Жителі хутора Карловщина та декілька сімей з Рисв’янки були переселені в новозасновану Олексіївку.   

У 1897 році тут проживав 91 житель.  Таке маленьке село не могло побудувати та утримувати власну церкву, тому було приписане до Посягвівської парафії. У наступному році сюди переїхала сім’я Назарчука Максима,  прозваного Шкабурою,  який на  власній землі поряд з господарством власноручно і за власний кошт  побудував цегляну каплицю в честь Ікони Казанської Божої Матері. 

       У 20-30-х роках ХХ століття це село входило до Польської держави. Польський період позначився тут розростанням хутірської системи. Постійна і наполеглива праця сприяла створенню заможних господарств, зведенню добротних жител, закладенню чудових садів.

       У 1952 році тут було утворено артіль, яка у 1955 році об’єдналася з м’ятинською в колгосп імені Щорса,а у 1958 році був об’єднаний з колгоспом імені Богдана Хмельницького (с. Посягва).

      До 1968 року в Олексіївці діяла початкова школа. У 1952-1968 роках тут знаходився фельдшерсько-акушерський пункт Посягвівської сільської ради та перший колгоспний дитячий садочок.